вимочка

ВИ́МОЧКА, и, ж.

1. с. г. Ділянка посіву, ґрунту, залита водою.

У найнижчій частині затопленої площі, на місці вимочки з'явилися паростки верби попелястої і крушини ламкої (з наук. літ.);

Для відведення води з окремих вимочок прокопують тимчасові канави або борозни (із журн.).

2. розм. Промокальний папір.

Вже всі пальці чорнилом забруднив [Димка], вимочку геть пожував, – а задача не виходить (К. Гриб);

Іван .. розводив водою загусле чорнило в каламарчиках, навіть замінив вимочку у прес-пап'є (В. Дрозд);

* У порівн. Тіло, як вимочка, просякало чорнобильським чорнилом (Є. Пашковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me