вимірювання
ВИМІ́РЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вимі́рювати 1.
– Під час вечірнього вимірювання було тридцять вісім і один, а зараз увесь горить і марить... – намагалася втовкмачити лікарці Катя, здивована, що лікарка Палій так байдуже сприймає звістку про її хворого (Б. Антоненко-Давидович);
На полі за землеміром носили прилад для вимірювання землі (С. Чорнобривець);
Місячного дня треба було зробити численну кількість випробувань і вимірювань, відходячи якнайдалі від бази, щоб потім, коли настане ніч, упорядкувати всі аналізи, опрацювати проби до прильоту змінної ракети... (В. Владко);
Апарат для вимірювання артеріального тиску з'явився лише наприкінці XIX ст. (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимірювання — вимі́рювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вимірювання — Измерение — measurement — Messung — дія, знаходження значення фізичної величини дослідним шляхом, порівнюючи її з одиницею виміру за допомогою спеціальних технічних засобів. Гірничий енциклопедичний словник
- вимірювання — -я, с. Дія за знач. вимірювати 1), 2). Абсолютне вимірювання — вимірювання, яке засноване на прямому вимірюванні однієї або декількох основних величин. Відносне вимірювання — вимірювання відношення величини до іншої однорідної величини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимірювання — ВИМІРЮВАННЯ — спосіб якісно-кількісного аналізу та числового опису світу емпіричних об'єктів, моделювання реальності мовою чисел. Філософський енциклопедичний словник
- вимірювання — Вимі́рювання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вимірювання — ВИМІ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вимі́рювати 1, 2. На полі за землеміром носили прилад для вимірювання землі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 198). Словник української мови в 11 томах