вимірювати

ВИМІ́РЮВАТИ, юю, юєш, ВИМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́МІРЯТИ, яю, яєш, рідко ВИ́МІРИТИ, рю, риш, док.

1. що. Визначати величину чого-небудь, міряючи, порівнюючи її з одиницею виміру, застосовуючи спеціальні прилади або якусь мірку.

Як завжди, Володя .. сушив посуд, підігрівав розчини, вимірював температуру сумішей (О. Донченко);

Дід Йосип давав лад, вказував жінкам, які балки витягати із згарища, вимірював метром довжину (Д. Бедзик);

Чим ти виміриш ту безмірну пустиню, що зоветься світом? (Панас Мирний).

2. що, перен., розм. Проходити, проїжджати по всій дорозі; обходити, об'їжджати що-небудь скрізь.

Проблукавши з півгодини по своїй кімнаті і вимірявши її вздовж і впоперек, Сахно вирішила вийти в сад прохолодитися (Ю. Смолич);

– У Царгороді, – гомоніли купці, що не раз за своє життя виміряли шлях до Константинополя, – з нами не торгують (С. Скляренко).

3. що, чим, перен. Визначати (у 1 знач.), оцінювати (у 2 знач.).

Людське життя не завжди добрими вчинками вимірюємо, через що славимо лихих, а добрих забуваємо (Валерій Шевчук);

Вимірювати життєвий шлях треба не зовнішніми атрибутами чи регаліями уявного благополуччя, а тим духовним всесвітом, що його людина витворює собі сама (із журн.).

4. тільки ви́мірити, діал. Націлитися (у 1 знач.).

Я швидко вхопився за револьвера і вимірив у неї (Мирослав Ірчан).