вим'ятий

ВИ́М'ЯТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́м'яти.

– На щастя нам! – говорив сусід сусідові, обсипаючи свого товариша добірним зерном, тільки що вим'ятим з колосків. – Щоб завжди родило... (М. Чабанівський);

Скрізь попід стінами було застелено добре вим'ятою соломою (І. Багряний);

Середину чинбарні займав довгий дощаний стіл, на якому жовтіла вже вичинена, вим'ята теляча шкура (В. Малик);

Ще довго не міг [Шептало] отямитися, розгублено принюхуючись до вим'ятої трави, – сьогодні вперше наполохався блискавки (В. Дрозд);

Пепину увагу привернув .. неприкметний тип у костюмі .. своїми покашлюваннями та відхаркуваннями у велетенську, вим'яту і несвіжу хустину (Ю. Андрухович).