винагородження

ВИ́НАГОРОДЖЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́нагородити.

Жебрак совався коло неї [баби], заповзав то з одного боку, то з другого, шепотом обіцяв грошове винагородження (Г. Хоткевич);

Інструментом спонукання людей до ефективної діяльності є винагородження (з навч. літ.);

Молодіжні організації України активно працюють над створенням ефективної системи розпізнавання, заохочення та винагородження наукових талантів серед обдарованої молоді (з газ.);

Перший український національний оператор телекомунікаційних послуг третього покоління оголошує програму винагородження для потенційних партнерів (з мови реклами).