винагороджений

ВИ́НАГОРОДЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́нагородити.

– Видно, ви налякали його до смерті і він сказав те, що хотіли від нього чути. – Та ні, зізнався щиро і добровільно, за що і буде винагороджений (Василь Шевчук);

За подвиги на полі Грюнвальдської битви Іванко Сушик був винагороджений королем Владиславом трьома селами в галицькій землі (із журн.).