винаджувати
ВИНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НАДИТИ, джу, диш, док., кого.
Заохочувати когось вийти звідки-небудь.
Коли іноді голоси ровесників винаджували його [незрячого Остапа] з двору, то йшов помацки, простягши вперед руки (Ф. Бурлака).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винаджувати — (заохочувати вийти звідкись) виманювати. Словник синонімів Полюги
- винаджувати — вина́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- винаджувати — -ую, -уєш, недок., винадити, -джу, -диш, док., перех. Заохочувати вийти звідки-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винаджувати — див. вивідувати Словник синонімів Вусика
- винаджувати — ВИНА́ДЖУВАТИ (заохочувати вийти звідки-небудь), ВИМА́НЮВАТИ. — Док.: ви́надити, ви́манити. Коли іноді голоси ровесників винаджували його з двору, то йшов помацки (Ф. Бурлака); Передвечірня прохолода виманила з печер циган (Р. Іваничук). Словник синонімів української мови
- винаджувати — ВИНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НАДИТИ, джу, диш, док., перех. Заохочувати вийти звідки-небудь. Коли іноді голоси ровесників винаджували його [Остапа] з двору, то йшов помацки, простягши вперед руки (Бурл., О. Вересай, 1959, 5). Словник української мови в 11 томах