1. Словник української мови в 11 томах

винаджувати

ВИНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НАДИТИ, джу, диш, док., перех. Заохочувати вийти звідки-небудь.

Коли іноді голоси ровесників винаджували його [Остапа] з двору, то йшов помацки, простягши вперед руки (Бурл., О. Вересай, 1959, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винаджувати — (заохочувати вийти звідкись) виманювати. Словник синонімів Полюги
  2. винаджувати — вина́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. винаджувати — -ую, -уєш, недок., винадити, -джу, -диш, док., перех. Заохочувати вийти звідки-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. винаджувати — ВИНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НАДИТИ, джу, диш, док., кого. Заохочувати когось вийти звідки-небудь. Коли іноді голоси ровесників винаджували його [незрячого Остапа] з двору, то йшов помацки, простягши вперед руки (Ф. Бурлака). Словник української мови у 20 томах
  5. винаджувати — див. вивідувати Словник синонімів Вусика
  6. винаджувати — ВИНА́ДЖУВАТИ (заохочувати вийти звідки-небудь), ВИМА́НЮВАТИ. — Док.: ви́надити, ви́манити. Коли іноді голоси ровесників винаджували його з двору, то йшов помацки (Ф. Бурлака); Передвечірня прохолода виманила з печер циган (Р. Іваничук). Словник синонімів української мови