винайдення

ВИ́НАЙДЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́найти 1.

В ньому [листі] говорилося, що якийсь науковий працівник витратив майже все своє життя на винайдення сплаву, подібного до пайрекс-алюмінію, але досі цієї проблеми не розв'язав (М. Трублаїні);

Цілком імовірно, що Жак не подумав про поточний рахунок, бо навіть винайдення векселів належало тамплієрам пізніших сторіч (М. Білкун);

Винайдення вакуумних електронних ламп, а згодом і напівпровідникових приладів дало змогу створити зручні й економні радіопередавачі (з наук.-техн. літ.);

Вивчення клітини стало можливим лише з моменту винайдення мікроскопа і застосування його для дослідження біологічних об'єктів (з навч. літ.).