виникати
ВИНИКА́ТИ, а́є, недок., ВИ́НИКНУТИ, не; мин. ч. ви́ник, ла, ло; док.
1. Зароджуючись, ставати дійсним, існуючим.
Із нічого, ми знаєм, ніщо виникати не може; Що ж народилось, не може так само в ніщо обернутись (М. Зеров);
І сорт гвоздик, ще невідомий, виник, Огріваний під склом оранжерей (М. Рильський);
// З'являтися.
Ремінь вирішив нишком залатати оці лисини, що виникли після лихої вирубки бука (М. Чабанівський);
І тут у Юрка вперше виникло питання – а навіщо скликають сход? (І. Багмут);
// Відбуватися, траплятися.
На перонах станцій стихійно виникали мітинги, що кінчалися записом нових і нових добровольців (О. Гончар);
Більшість обвалів у горах виникає навесні (з наук.-попул. літ.);
Перший серйозний конфлікт між ними [сестрами] виник тоді, коли Ліза подала заяву на курси шоферів (М. Руденко).
2. Показуватися, ставати видним.
З гущі дерев виникає постать Журейка (І. Кочерга);
Помчав [кінь] легкою пір'їною.., тільки на мить поринаючи в долини й знову виникаючи на горбах (Л. Смілянський);
// Поставати в уяві.
І ось виникають із дідових слів гнітючі картини минулих років (Н. Забіла);
Зразу перед її очима чогось ніби виник з темряви теплий вечір (І. Нечуй-Левицький).
ВИ́НИКАТИ, аю, аєш, док., розм.
Обходи́ти скрізь, обійти все, всюди заглядаючи.
[Федора:] Скільки вже – мабуть, більше як десять років сватаєтесь. Виникали всі Лисовки й Борисовки, та й досі не жонаті (С. Васильченко).
Значення в інших словниках
- виникати — (зненацька починати існувати, про думки, почуття, сумніви в голові, в серці) повставати, з'являтися, появлятися, формуватися, пробуджуватися, зароджуватися, назрівати, приходити; (в пам'яті) зринати, прокидатися. Словник синонімів Полюги
- виникати — ви́никати дієслово доконаного виду позаглядати всюди розм. виника́ти дієслово недоконаного виду поставати, з'являтися Орфографічний словник української мови
- виникати — Поставати, народжуватися, зароджуватися, зав'язуватися, започатковуватися; (- питання) виринати, з'являтися; (- конфлікт) ставатися, відбуватися. Словник синонімів Караванського
- виникати — I виник`ати-ає, недок., виникнути, -не; мин. ч. виник, -ла, -ло; док. 1》 Зароджуючися, ставати дійсним, існуючим. || З'являтися. || Відбуватися. 2》 Показуватися, ставати видним. || Поставати в уяві. II в`иникати-аю, -аєш, док., розм. Обходити скрізь, обійти все, всюди заглядаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виникати — ви́никати вул. вистежити; віднайти (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- виникати — (про думку), вироюватися, зринати (в уяві), поставати, роїтися, уявлятися Словник синонімів Вусика
- виникати — ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
- виникати — ВИ́НИКАТИ, аю, аєш, док., розм. Обходити скрізь, обійти все, всюди заглядаючи. [Федора:] Скільки вже — мабуть, більше, як десять років, сватаєтесь. Виникали всі Лисовки й Борисовки та й досі не жонаті (Вас., III, 1960, 135). ВИНИКА́ТИ, а́є, недок. Словник української мови в 11 томах
- виникати — Ви́никати, -каю, -єш гл. Исходить, всюду заглядывая. Туди ник, сюди ник, — увесь двір виникає, а діла не робить. Харьк. --------------- Виникати, -каю, -єш сов. в. виникнути, -ну, -неш, гл. 1) Возникать, возникнуть, появляться, появиться, выходить, выйти. Словник української мови Грінченка