винирнути

ВИ́НИРНУТИ, ну, неш, док., розм.

Те саме, що ви́ринути.

– У казанах кип'ячу смолу ополониками мішали, і котрий грішник винирне, то він його гарячою смолою і обіллє (Г. Квітка-Основ'яненко);

Пірнає [пароплав] бугшпритом у воду і знову струшується, винирнувши з води, наче гігантський птах (О. Довженко);

Більшість людей пробували затримувати дихання під водою: вже через кілька хвилин потреба в повітрі бере гору і вони змушені винирнути заради дорогоцінного кисню (з Інтернету);

З-за кущів винирне то його голова, то плече, то майнуть чорні кучері, а Марину неначе здавить за саме серце (І. Нечуй-Левицький);

Ось той горбок, звідки винирнув корсак, ось те місце, де він біг... Де ж звір? Невже втік? (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винирнути — ви́нирнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. винирнути — -ну, -неш, док. 1》 Нирнувши, виплисти; занурившись, піднятися знов на поверхню води чи іншої рідини. 2》 перен. Раптово показатися, з'явитися, вискочити звідки-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винирнути — ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИ розм., ВИПУРНА́ТИ розм. (пірнаючи, знову з'являтися на поверхні води). — Док. Словник синонімів української мови
  4. винирнути — ВИ́НИРНУТИ, ну, неш, док. 1. Нирнувши, виплисти; занурившись, піднятися знов на поверхню води чи іншої рідини. — У казанах кип’ячу смолу ополониками мішали, і котрий грішник винирне, то він його гарячою смолою і обіллє (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах