виношувати

ВИНО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НОСИТИ, ошу, осиш, док.

1. кого. Носити в собі дитину до пологів (про матір).

– Толику, як ти міг? .. Я ж дитину тобі виношую... Толику, вернись, мій любий!.. (М. Руденко);

// Ростити, доглядати дитину, носячи на руках до того часу, поки вона почне ходити.

– Я її ще маленькою .. виносив на своїх руках (І. Франко);

Шестеро своїх синів і четверо чужих дітей виносила вона біля грудей, виростила в колисці (М. Стельмах);

// що. Носити в своєму тілі ікру, яйця (про деяких тварин).

Ікру в морських коників виношує самець у спеціальній сумці на животі (з наук.-попул. літ.).

2. що, перен. Обмірковувати до найдрібніших деталей, тримати у собі до остаточного визрівання (думку, ідею і т. ін.).

Довго він виношував ідею .. комбінованого удару (О. Гончар);

Треба все добре переварити, виносити, зрозуміти (М. Коцюбинський);

Я виносив сюжет, опанував матеріал і з любов'ю й запалом написав два романи (О. Донченко).

3. тільки док., що. Носячи, перемістити все за кілька разів.

Який батько, такий син: виносили з діжки сир (примовка);

– Ні, не так, – каже Пріська. – Візьмімо ночви та ночвами виносимо [сніг]! (Панас Мирний);

Не боявся [Оленчук] в житті найтяжчої роботи – гори труда витрудив, гори солі із Сиваша на собі виносив (О. Гончар).

4. що. Довго носячи, витирати, робити непридатним (про одяг); зношувати.

Віднині він повинен вчитися розуміти душу оцього вилупка [сина], який не тільки проїдає денно п'ять грошів і виношує одягу та взуття на три гроші, а ще й має свою волю, свій гонор, честь, лють? (Р. Іваничук);

Дедалі більше батьків купує дитяче взуття, яке було у використанні, не розуміючи того, що кожна дитина має свою ніжку, виношує взуття по-своєму, і коли таку річ взуває інша дитина, вона змушена ставити й повертати свою ніжку так, як її попередник (із журн.).