винюшити

ВИ́НЮШИТИ, шу, шиш, док., кого, що, розм.

Те саме, що ви́нюхати 2, 3.

Трезор заметушився: раз, два оббіг він круг липи, винюшив все, спинився, глянув на мене і знов почав кружляти біля одного місця (Л. Старицька-Черняхівська);

Пелехатий [вовк] винюхував повітря, високо підіймаючи голову, хоч добре знав, що нічого не винюшить (П. Загребельний);

За який місяць вони вже винюшили на Вкраїні її [Кармели] слід (О. Ільченко).