виняньчений

ВИ́НЯНЬЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́няньчити.

Виняньчене нерідною, проте дбайливою та доброю матір'ю, кволе немовля виросло у здорового красеня парубка (з газ.);

* Образно. Виняньчений сонцем колос пригинався до землі від ваги налитого зерна (із журн.).