винятково

ВИНЯТКО́ВО.

1. Присл. до винятко́вий 2.

З усіма він чемний і винятково ввічливий (Яків Баш);

Кожну доповідь Полоза про стан роботи слухали винятково уважно (В. Собко);

Вони [партизани] місяцями, а то й роками живуть в обіймах смертельної загрози, з винятково напруженими нервами, коли здається, що ціляться звідусіль (Є. Доломан);

В активізації обмінних процесів у ґрунті винятково важливу роль відіграє деревний попіл як біогенне мінеральне добриво (з наук. літ.).

2. Лише, тільки.

Здоровий дерев'яний дім Дуніна-Левченка був на Липках, де тоді проживали сливе винятково аристократичні сім'ї, усякі полтавські, чернігівські та здебільшого київські сполонізовані дідичі (І. Нечуй-Левицький);

Дідуньо, звичайно, пробував пояснити, що його діяльність спрямована винятково на користь господарства, але кийки на ці апеляції не зважили і справно порахували парність дідових ребер (Ю. Винничук);

На свята вивішували портрети старих .. державних мужів, і то були винятково чоловіки (Є. Кононенко).

3. Як виняток, випадково.

Тільки винятково до збірки В. Чайкановича потрапили тексти 188–193 як цікаві приклади цілком примітивного оповідання (М. Драй-Хмара);

Організми, в яких певний паразит виявляється винятково, не проходить повного розвитку і не живе довго, є випадковими хазяїнами (з наук. літ.).