винятково

винятко́во

Присл. до винятковий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винятково — Винятко́во і вийнятко́во, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. винятково — винятко́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. винятково — ВИНЯТКО́ВО. Присл. до винятко́вий 2. Кожну доповідь Полоза про стан роботи слухали винятково уважно (Собко, Зор. крила, 1950, 212); З усіма він чемний і винятково ввічливий (Баш, Надія, 1960, 10). Словник української мови в 11 томах
  4. винятково — ВИНЯТКО́ВО. 1. Присл. до винятко́вий 2. З усіма він чемний і винятково ввічливий (Яків Баш); Кожну доповідь Полоза про стан роботи слухали винятково уважно (В. Словник української мови у 20 томах