винятково
винятко́во
Присл. до винятковий.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винятково — винятко́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- винятково — ВИНЯТКО́ВО. 1. Присл. до винятко́вий 2. З усіма він чемний і винятково ввічливий (Яків Баш); Кожну доповідь Полоза про стан роботи слухали винятково уважно (В. Словник української мови у 20 томах
- винятково — Винятко́во і вийнятко́во, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- винятково — ВИНЯТКО́ВО. Присл. до винятко́вий 2. Кожну доповідь Полоза про стан роботи слухали винятково уважно (Собко, Зор. крила, 1950, 212); З усіма він чемний і винятково ввічливий (Баш, Надія, 1960, 10). Словник української мови в 11 томах