1. Словник української мови у 20 томах

виокремлення

ВИ́ОКРЕМЛЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́окремити.

Головними критеріями виокремлення основних періодів у розвитку Подолу XVII–XVIII ст. стали початок або закінчення певних політичних подій чи стихійних лих (з наук. літ.);

Виокремлення способів семантичного опису слів у словниках відбувалося протягом багатовікової лексикографічної практики (з наук.-попул. літ.);

Лінгвісти та історики називають різний час виокремлення української мови з мови-основи, отже, вказують і на неоднаковий вік її (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виокремлення — ви́окремлення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. виокремлення — -я, с. Дія за знач. виокремити. Великий тлумачний словник сучасної мови