виорюваний

ВИО́РЮВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до вио́рювати 1, 2.

Землі, виорювані щовесни, чекали свого засівання (із журн.);

Османські черепи, виорювані в полях під Хотином, нагадують про нестерпну тлінність буття (з газ.);

// вио́рювано, безос. пред.

1672 року, коли турки облягли Львів, багато їх загинуло під брамами міста, і ще довго їхні кістки плугами виорювано (із журн.).