виорювання
ВИО́РЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вио́рювати 1, 2.
Під час весняного виорювання землі граки з'їдають багато личинок жуків-шкідників (з наук.-попул. літ.);
Виорювання збільшує ерозію ґрунту, зменшує його здатність утримувати вологу (із журн.);
На рисунку відображено щебенюватість ґрунтів, яка виникла внаслідок змиву дрібнозему та виорювання на поверхню кам'яновугільних сланців (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виорювання — вио́рювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- виорювання — -я, с. Дія за знач. виорювати 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- виорювання — ВИО́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вио́рювати 1, 3. Словник української мови в 11 томах