1. Словник української мови у 20 томах

виплачувати

ВИПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛАТИТИ, ачу, атиш, док., що і без прям. дод.

Видавати гроші як плату, сплачувати за що-небудь.

Сів за столик, виплачую гроші (Л. Мартович);

Приїздить [Герман] сюди з Дрогобича оглянути роботу і виплатити ріпникам (І. Франко);

Ми спокійно забрали свої речі, виплатили гроші візникові й рушили до ґанку (Олесь Досвітній);

// Повертати, сплачувати борг частинами або повністю.

– Нічого, підождемо, – думає він [монопольник], – аби проценти в свій час виплачував (С. Васильченко);

Ті чотири десятини ще не його, це ще хомут на шиї, поки виплатять за них в банк! (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виплачувати — випла́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виплачувати — [виеплачуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  3. виплачувати — -ую, -уєш, недок., виплатити, -ачу, -атиш, док., перех. і без додатка. Видавати плату за що-небудь. || Повертати, сплачувати борг частинами або повністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виплачувати — див. розплачуватися Словник синонімів Вусика
  5. виплачувати — ВИПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛАТИТИ, ачу, атиш, док., перех. і без додатка. Видавати плату за що-небудь. Сів за столик, виплачую гроші (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  6. виплачувати — Виплачувати, -чую, -єш сов. в. виплатити, -чу, -тиш, гл. Выплачивать, выплатить, уплачивать, уплатить. Вони тільки й думають, як би їм гроші виплатили. МВ. (О. 1862. ІІІ. 36). Словник української мови Грінченка