виплигувати

ВИПЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛИГНУТИ, ну, неш, док.

1. Стрибаючи, вибиратися звідки-небудь, із чогось або з'являтися десь.

Спалахували [танки] на очах, потрапивши під нещадний вогонь, виплигували танкісти, охоплені полум'ям (Ю. Яновський);

Забравши грошi, спокусник, наче веселий дiдько, виплигнув з келiї, забувши навiть попрощатись i поцiлувати отця Єремiю в руку (І. Нечуй-Левицький);

За хвилину звідти [з печери] виплигнула жаба й сіла неподалік, позираючи на нас своїми витрішкуватими очима, немов глузуючи з нашої легкодухості (А. Кащенко);

// Стрибаючи, вибиратися вгору на що-небудь.

Часом виплигувала на верх [хаток], на покрівлю прудка коза, щипала травицю або стояла, піднявши вгору мордочку з борідкою (І. Нечуй-Левицький);

В одну мить я підбіг до сміттярки, виплигнув на неї, зіскочив і помчав вулицею, час від часу пускаючи кулі їм [переслідувачам] під ноги (Ю. Винничук).

2. тільки недок. Плигати раз у раз; плигати протягом певного часу.

Грає Вихтір [на гармонії] натхненно, з душею. Відкине трохи назад голову, вигне груди, а пальцями, пальцями що виробляє! .. Здається тобі, що то молодесенькі чортенята виплигують та вибрикують по блискучих ґудзиках (Григорій Тютюнник);

Вже й вирядилась [дівчинка], вже ладна хоч і цілий вечір виплигувати та веселитись – як же, Новий рік прийшов! (Ю. Збанацький).