випнутий

ВИ́ПНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́пнути.

Сам Маковейчик маленький на зріст, але груди має розвинені й завжди випнуті молодцювато – колесом (О. Гончар);

При артикуляції голосного “у” губи сильно випнуті вперед (з навч. літ.).

2. у знач. прикм. Який видається, виступає наперед.

Світло лампи матово лежало на горбкуватій лисині, на випнутих місцях чола, вилиць, підборіддя Бєлугіна (В. Винниченко);

Козакам новоутвореного полку видано .. ватяні папахи з випнутим, на манір старовинного шлика, червоним верхом (Ю. Смолич);

Довкола випнутого підборіддя двома струмками спадали пругкі вуса (П. Панч).