виповнюватися

ВИПО́ВНЮВАТИСЯ, юється, ВИПОВНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́ПОВНИТИСЯ, иться, док.

1. Робитися цілком заповненим, зайнятим ким-, чим-небудь.

Майдан виповнявся і починав шуміти (М. Коцюбинський);

Коли б розрізати отой будинок навпіл, все підземелля нагадувало б жахливі кам'яні чарунки, що виповнювалися .. живими людьми (А. Дімаров);

Аж ось коли виповнився водою Сугаклій (Ю. Яновський);

// Робитися повністю насиченим чим-небудь.

Глибокий казан міжгірного річища виповнявся прозорим ранковим туманом (І. Волошин);

Повітря висвіжилось, виповнилось холоднуватими пахощами нічних квітів (О. Гончар).

2. Робитися повнішим, поправлятися, гладшати.

Параска заздро косила очима на невістку: виповнилася як! Від матері як сухар прийшла (К. Гордієнко);

Поступово сили поверталися до неї, виповнилися щоки і з'явився на них ніжний рум'янець (А. Хижняк);

// Рости, збільшуватися (про місяць – у 1 знач.).

Про місяць, який збільшується, у народі кажуть, що він виповняється, наповняється, росте, повніє (з наук.-попул. літ.).

3. Минати, сповнюватися (про роки).

Коли йому виповнилось уже шістнадцять років, він поступив чорноробом у депо (П. Панч);

1991 року виповнилося сторіччя від часу першопоселення українців у Країні кленового листя – Канаді (з газ.).

4. рідко. Те саме, що зді́йснюватися 1.

У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me