1. Словник української мови у 20 томах

випозичений

ВИ́ПОЗИЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́позичити 2.

Едмундова кімнатка, чистенька і елегантна.., з гарними меблями, випозиченими у хазяїна (І. Франко);

Усе на нинішньому святі намагалося дотримуватися козацької атрибутики, починаючи з випозиченого в театрі “Руської бесіди” гетьманського одягу (Р. Іваничук);

* Образно. Батьківські слова перетерлися вже між випозиченими (В. Коротич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випозичений — ви́позичений дієприкметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. випозичений — Ви́позичений (від кого?). Позичений, узятий для тимчасового використання. Комерсом проводив син Омеляна Поповича, Олександер (у “козацькім” одягу, випозиченім від Ілярія Карбулицького), уже покійний, умер у Дрогобичі 1936 р. (Сімович, 1938, 72) // пол. Українська літературна мова на Буковині
  3. випозичений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до випозичити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. випозичений — ви́позичений позичений, узятий на тимчасове користування (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. випозичений — ВИ́ПОЗИЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́позичити. Едмундова кімнатка, чистенька і елегантна.., з гарними меблями, випозиченими у хазяїна (Фр., III, 1950, 341). Словник української мови в 11 томах