1. Словник української мови у 20 томах

випотина

ВИ́ПОТИНА, и, ж.

Піт, що виступає на тілі.

У період критичного зниження температури у хворих простежується випотина (з навч. літ.);

Він увесь покрився випотиною, м'язи дрижали, тіло пересмикувало нервове тіпання (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випотина — ви́потина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. випотина — -и, ж. Піт, що виступає на тілі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випотина — ПІТ (рідина, що виділяється підшкірними залозами), РОПА́ діал.; ВИ́ПОТИ, ВИ́ПОТИНА (перев. при захворюванні). Люди піднімали тяжкі молоти і били по граніту. Тіла їхні обливалися потом (М. Томчаній); — Розумієш, аж чуб ропою взявся: все село обходив, усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
  4. випотина — ВИ́ПОТИНА, и, ж. Піт, що виступає на тілі. В період критичного зниження температури у хворих спостерігається випотина (Заг. догляд за хворими, 1957, 73). Словник української мови в 11 томах