1. Словник української мови у 20 томах

виправляння

ВИПРАВЛЯ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. виправля́ти 1, 2.

Вигини усувають слюсарною операцією, що називається виправлянням (з навч. літ.);

Смикали то на те, то на те, то на підказування, то для помочі, то для виправляння чиїхось огріхів (П. Загребельний);

Виправляння малюнків-копій художник уважав за марнування часу (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виправляння — виправля́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. виправляння — -я, с. Дія за знач. виправляти 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виправляння — ВИПРАВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. виправля́ти 1, 2. Їх [вигини] усувають слюсарною операцією, що називається виправлянням (Слюс. справа, 1957, 136). Словник української мови в 11 томах