випропадати

ВИ́ПРОПАДАТИ, ає, док., розм.

Пропасти, зникнути один за одним.

Піп як тупнув ногою, Як мотнув головою, Як потряс бородою, Як закричить, Як заверещить: “Ще таких людей не було і не буде, Коли б випропадали такі бідні люди!” (з казки);

– Всі відьми й відьмаки випропадали: не стало їм життя поміж теперішніми людьми (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випропадати — -ає, док. Пропасти всім або багатьом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. випропадати — ви́пропадати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. випропадати — ВИ́ПРОПАДАТИ, ає, док., розм. Пропасти, зникнути один да одним. — Всі відьми й відьмаки випропадали: не стало їм життя поміж теперішніми людьми (Гончар, Людина.., 1960, 184). Словник української мови в 11 томах