випростувати
ВИ́ПРОСТУВАТИ див. випро́стувати.
ВИПРО́СТУВАТИ, ВИПРОСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСТАТИ, аю, аєш, ВИ́ПРОСТУВАТИ, ую, уєш, док., що.
1. Розправляти, розпрямляти що-небудь зігнуте, похилене і т. ін.
Випростовує свої м'які волохаті пелюстки тихий сон (Ю. Смолич);
Аж тісно якось зробилося.., коли він ввійшов і випростував свою велетенську фігуру (І. Франко);
Швачка встала, випростала свій вігнутий [ввігнутий] стан, підійшла до вікна (Леся Українка);
Данило, витерши очі, випростав плечі, і в його очах зажеврів усім знайомий вогник (А. Хижняк);
* Образно. Чом .. не випростаю рук своїх, не випростаю дум? (В. Стус).
2. розм. Звільняти від того, що тримає, затримує; вивільнювати.
– Згинь ти, марюко! – скрикнув він, випростуючи з трави руки (Панас Мирний);
Руки Юра випростує з-під ковдри і закладає під голову (Ю. Смолич).
◇ (1) Випро́стувати (розправля́ти) / ви́простати (розпра́вити) пле́чі – починати виявляти повною мірою свої сили, здібності; сміливо, рішуче діяти.
Гноблений, він [народ] випростував плечі і гримів повстаннями Олекси Довбуша і Лук'яна Кобилиці (М. Рильський);
Його насправжня молодість розпочалася тільки в двадцять чотири роки, коли він скинув рабство й розправив плечі... (Василь Шевчук).
Значення в інших словниках
- випростувати — ви́простувати дієслово доконаного виду випро́стувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- випростувати — Ви́простувати. Виправити, випрямити. ● Горбатого і могила не випростує. “Галичанинъ” накинув ся на своїх послів за вступленє до україньского клюбу на знаних услів’ях останними словами. Зве їх прямо зрадниками! — Горбатого і могила не випростує (Б. Українська літературна мова на Буковині
- випростувати — ВИПРОСТОВУВАТИ випрямляти, виструнчувати, розправляти, розпрямляти, вирівнювати. Словник синонімів Караванського
- випростувати — і рідко випростовувати, -ую, -уєш, недок., випростати, -аю, -аєш і рідко випростувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Розправляти, розпрямляти що-небудь зігнуте, похилене і т. ін. Випростати ноги — померти; здохнути. 2》 розм. Витягати, виймати що-небудь із чогось, з-під чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випростувати — випро́стувати (розправля́ти) / ви́простати (розпра́вити) пле́чі. Починати виявляти повною мірою свої сили, здібності; сміливо, рішуче діяти. Гноблений, він (народ) випростував плечі і гримів повстаннями Олекси Довбуша і Лук’яна Кобилиці (М. Фразеологічний словник української мови
- випростувати — ВИТЯГА́ТИ (про руку, ногу тощо — роблячи рівним, прямим, просувати в якому-небудь напрямку), ВИТЯ́ГУВАТИ, ПРОСТЯГА́ТИ, ПРОТЯГА́ТИ, ПРОТЯ́ГУВАТИ, ВИПРЯМЛЯ́ТИ, ВИПРО́СТУВАТИ, ВИПРОСТО́ВУВАТИ. — Док. Словник синонімів української мови
- випростувати — Випро́стувати, -стую, -стуєш; ви́простати, -таю, -таєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- випростувати — ВИ́ПРОСТУВАТИ див. випро́стувати. ВИПРО́СТУВАТИ і рідко ВИПРОСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСТАТИ, аю, аєш і рідко ВИ́ПРОСТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Розправляти, розпрямляти що-небудь зігнуте, похилене і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- випростувати — Випростувати, -тую, -єш сов. в. випростати, -таю, -єш, гл. Выпрямлять, выпрямить; вытягивать, вытянуть. Випростав ти спину од тяжкої ноші. К. Псал. 189. ніжки випростати. Умереть, издохнуть. До вечора й ніжки (півень) випростав. Сим. 216. Словник української мови Грінченка