1. Словник української мови в 11 томах

випростувати

ВИ́ПРОСТУВАТИ див. випро́стувати.

ВИПРО́СТУВАТИ і рідко ВИПРОСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСТАТИ, аю, аєш і рідко ВИ́ПРОСТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Розправляти, розпрямляти що-небудь зігнуте, похилене і т. ін.

Випростовує свої м’які волохаті пелюстки тихий сон (Смолич, II, 1958, 11);

Швачка встала, випростала свій вігнутий стан, підійшла до вікна (Л. Укр., III, 1952, 473);

Аж тісно якось зробилося.., коли він ввійшов і випростував свою велетенську фігуру (Фр., VIII, 1952, 21);

А Данило, витерши очі, випростав плечі, і в його очах зажеврів усім знайомий вогник (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 599).

◊ Ви́простати но́ги — померти; здохнути.

До вечора й ніжки [півень] випростав (Сл. Гр.).

2. розм. Витягати, виймати що-небудь з чогось, з-під чогось.

— Згинь ти, марюко! — скрикнув він, випростуючи з трави руки (Мирний, II, 1954, 36);

Руки Юра випростовує з-під ковдри і закладає під голову (Смолич, II, 1958, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випростувати — ви́простувати дієслово доконаного виду випро́стувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. випростувати — Ви́простувати. Виправити, випрямити. ● Горбатого і могила не випростує. “Галичанинъ” накинув ся на своїх послів за вступленє до україньского клюбу на знаних услів’ях останними словами. Зве їх прямо зрадниками! — Горбатого і могила не випростує (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. випростувати — ВИПРОСТОВУВАТИ випрямляти, виструнчувати, розправляти, розпрямляти, вирівнювати. Словник синонімів Караванського
  4. випростувати — і рідко випростовувати, -ую, -уєш, недок., випростати, -аю, -аєш і рідко випростувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Розправляти, розпрямляти що-небудь зігнуте, похилене і т. ін. Випростати ноги — померти; здохнути. 2》 розм. Витягати, виймати що-небудь із чогось, з-під чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. випростувати — ВИ́ПРОСТУВАТИ див. випро́стувати. ВИПРО́СТУВАТИ, ВИПРОСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСТАТИ, аю, аєш, ВИ́ПРОСТУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Розправляти, розпрямляти що-небудь зігнуте, похилене і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  6. випростувати — випро́стувати (розправля́ти) / ви́простати (розпра́вити) пле́чі. Починати виявляти повною мірою свої сили, здібності; сміливо, рішуче діяти. Гноблений, він (народ) випростував плечі і гримів повстаннями Олекси Довбуша і Лук’яна Кобилиці (М. Фразеологічний словник української мови
  7. випростувати — ВИТЯГА́ТИ (про руку, ногу тощо — роблячи рівним, прямим, просувати в якому-небудь напрямку), ВИТЯ́ГУВАТИ, ПРОСТЯГА́ТИ, ПРОТЯГА́ТИ, ПРОТЯ́ГУВАТИ, ВИПРЯМЛЯ́ТИ, ВИПРО́СТУВАТИ, ВИПРОСТО́ВУВАТИ. — Док. Словник синонімів української мови
  8. випростувати — Випро́стувати, -стую, -стуєш; ви́простати, -таю, -таєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. випростувати — Випростувати, -тую, -єш сов. в. випростати, -таю, -єш, гл. Выпрямлять, выпрямить; вытягивать, вытянуть. Випростав ти спину од тяжкої ноші. К. Псал. 189. ніжки випростати. Умереть, издохнуть. До вечора й ніжки (півень) випростав. Сим. 216. Словник української мови Грінченка