1. Словник української мови у 20 томах

випрошуватися

ВИПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПРОСИТИСЯ, ошуся, осишся, док.

1. Просячи, домагатися дозволу на що-небудь (перев. на те, щоб кудись іти, вирушати або, навпаки, не йти).

Сагайдачний випрошувався тим часом у старшини: – Я вже старий!.. Може б, кого іншого? (О. Маковей);

Часом Ян випрошувавсь у батька, це траплялося раз чи двічі на день (І. Білик);

Гризлов давно випросився на фронт (В. Кучер).

2. тільки недок. Пас. до випро́шувати.

Випрошувався [для ролі у виставі] батьківський старий циліндр (з мемуарної літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випрошуватися — випро́шуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. випрошуватися — -уюся, -уєшся, недок., випроситися, -ошуся, -осишся, док. 1》 Просячи, домагатися дозволу на що-небудь (перев. на те, щоб кудись піти). 2》 тільки недок. Пас. до випрошувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випрошуватися — див. просити Словник синонімів Вусика
  4. випрошуватися — ВИПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПРОСИТИСЯ, ошуся, осишся, док. 1. Просячи, домагатися дозволу на що-небудь (переважно на те, щоб кудись піти). Сагайдачний випрошувався тим часом у старшини: — Я вже старий!.. Може б кого іншого? (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. випрошуватися — Випрошуватися, -шуюся, -єшся сов. в. випроситися, -шуся, -сишся, гл. Выпрашиваться, выпроситься. Словник української мови Грінченка