1. Словник української мови у 20 томах

випрошувати

ВИПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСИТИ, ошу, осиш, док., кого, що, чого, у кого.

Просячи, домагатися чого-небудь або одержувати щось; випрохувати.

Молодий княжич .. випрошував у ігумена .. роботи найбільш прикрі й обридливі (М. Грушевський);

Женя нагадувала мені зараз кошеня, яке треться об ногу, щось випрошуючи (Л. Смілянський);

В батька що тільки захоче [Тимоха], все випросить, бо батько його дуже любив (Г. Квітка-Основ'яненко);

От і поїхала [Сикліта] на розглядини, – випросила у сусіда кобилу й санки (Грицько Григоренко);

Він випросив у командування відпустку (В. Кучер).

◇ (1) [І] льо́ду (сні́гу [торі́шнього], кри́ги) се́ред (посе́ре́д) зими́ не ви́просиш у кого, зневажл. – хто-небудь дуже скупий, жадібний.

Кайдашиха закричала на Мелашку, щоб та не сміла цього робити [просити у Мотрі], бо ноги поперебиває – у Мотрі й снігу торішнього не випросиш (І. Нечуй-Левицький);

– Ніно Митрівно, та в них льоду серед зими не випросиш! (А. Головко);

– Подивіться, люди, на нього. Та кому не звісно, що в нього й посеред зими льоду не випросиш... (В. Речмедін);

В отих кугуток хутірських .. і криги серед зими не випросиш! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випрошувати — (собі) застерігати перед чимось [I] Словник з творів Івана Франка
  2. випрошувати — випро́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. випрошувати — -ую, -уєш, недок., випросити, -ошу, -осиш, док., перех. Просячи, домагатися чого-небудь або одержувати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. випрошувати — див. просити Словник синонімів Вусика
  5. випрошувати — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. випрошувати — Випро́шувати, -шую, -шуєш; ви́просити, ви́прошу, -сиш, -сять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. випрошувати — ВИПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. Просячи, домагатися чого-небудь або одержувати щось. Випрошує ці кусні Чайчиха зі сльозами і їсть зі сльозами (Стельмах, Хліб.. Словник української мови в 11 томах
  8. випрошувати — Випрошувати, -шую, -єш сов. в. випросити, -шу, -сиш, гл. Выпрашивать, выпросить. Тим тільки й живе, що випросить шматок хліба. Рудч. Ск. II. 162. Словник української мови Грінченка