1. Словник української мови у 20 томах

випручувати

ВИПРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, ВИПРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРУЧАТИ, аю, аєш, док., що.

Повертаючи з боку на бік, смикаючи, вивільняти з чого-небудь (перев. про руки, ноги).

Стецько вхопив його за ногу. – Не лізь далі!.. побачить!.. Рви тут! – Не побачить! Лізь! – командував пошепки Санько, випручуючи ногу у товариша з рук (Б. Грінченко);

Тарас випручував із обіймів непокірну, нестрижену голову (С. Васильченко);

А сердешне Неначе благає: Випручало рученята Й до їх простягає (Т. Шевченко);

Шагайда взяв її за лікоть, хотів одвести з метушливого натовпу, але вона випручала руку (В. Кучер);

// розм. Витягати, висмикувати що-небудь.

Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випручувати — випру́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. випручувати — -ую, -уєш і випручати, -аю, -аєш, недок., випручати, -аю, -аєш, док. перех. Повертаючи з боку на бік, смикаючи, вивільняти з чого-небудь (перев. про руки, ноги). || розм. Витягати, висмикувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випручувати — ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИ розм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). — Док. Словник синонімів української мови
  4. випручувати — ВИПРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ВИПРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРУЧАТИ, аю, аєш, док., перех. Повертаючи з боку на бік, смикаючи, вивільняти з чого-небудь (переважно про руки, ноги). Стецько вхопив його за ногу. — Не лізь далі!.. побачить!.. Рви тут!... Словник української мови в 11 томах
  5. випручувати — Випручувати, -чую, -єш сов. в. випручати, -чаю, -єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Шевч. 101. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його.... Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину. Мир. ХРВ. 213. Словник української мови Грінченка