1. Словник синонімів української мови

випручувати

ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИ розм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). — Док.: ви́рвати, рвону́ти, ви́смикати, ви́смикнути, ви́скубати, ви́скубти, ви́дерти, ви́драти, ви́шарпнути, ви́пручати, ви́щипати. Йде березняком дівчина,.. Стріне квітку — вириває (Я. Щоголів); Він стогнав, виривав свої руки з цупких Романових рук (Д. Ткач); Докопавшись до корінців, укритих філоксерою, вона рвала їх (М. Коцюбинський); Він висмикував їх (вуса) пальцями (І. Нечуй-Левицький); Треба буде видерти з тину по доброму кілку та й у путь (В. Винниченко); Біля нього стояв вірний кінь і спокійно вискубував придорожню траву (А. Шиян); Не встиг Яцуба схаменутись, як Лукія вишарпнула передавач у нього з рук (О. Гончар); — Лізь! — командував пошепки Санько, випручуючи ногу у товариша з рук (Б. Грінченко); Випручавши тихенько від нього свою руку,.. стала поодаль (Г. Квітка-Основ'яненко); Василь нервово вищипував із корінням зелені травинки (І. Шаповал).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випручувати — випру́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. випручувати — -ую, -уєш і випручати, -аю, -аєш, недок., випручати, -аю, -аєш, док. перех. Повертаючи з боку на бік, смикаючи, вивільняти з чого-небудь (перев. про руки, ноги). || розм. Витягати, висмикувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випручувати — ВИПРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, ВИПРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРУЧАТИ, аю, аєш, док., що. Повертаючи з боку на бік, смикаючи, вивільняти з чого-небудь (перев. про руки, ноги). Стецько вхопив його за ногу. – Не лізь далі!.. побачить!.. Рви тут! – Не побачить!... Словник української мови у 20 томах
  4. випручувати — ВИПРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ВИПРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРУЧАТИ, аю, аєш, док., перех. Повертаючи з боку на бік, смикаючи, вивільняти з чого-небудь (переважно про руки, ноги). Стецько вхопив його за ногу. — Не лізь далі!.. побачить!.. Рви тут!... Словник української мови в 11 томах
  5. випручувати — Випручувати, -чую, -єш сов. в. випручати, -чаю, -єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Шевч. 101. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його.... Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину. Мир. ХРВ. 213. Словник української мови Грінченка