1. Словник української мови у 20 томах

випрядати

ВИПРЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРЯСТИ, яду, ядеш, док., що.

1. Прядінням виготовляти певну кількість пряжі.

– Не дам! Не дам! Я пучки до м'яса протерла, поки випряла його [полотно] (М. Стельмах);

Із сульфітної целюлози не можна безпосередньо випрясти нитку, її треба спершу перевести в розчин, щоб потім, за прикладом нітратного шовку, із грузлого розчину витягати нитки (з наук.-попул. літ.).

2. розм. Прядучи, витрачати певну кількість прядива.

Вона боялась, щоб Мотря часом не випряла всього прядива (І. Нечуй-Левицький);

Мати випряла всі нитки, змотала з веретена на мотовило, а потім у клубок (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випрядати — випряда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. випрядати — -аю, -аєш, недок., випрясти, -яду, -ядеш, док., перех. 1》 Прядучи, виготовляти певну кількість пряжі. 2》 розм. Прядучи, витрачати певну кількість прядива. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випрядати — Випряда́ти, -да́ю, -да́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. випрядати — ВИПРЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРЯСТИ, яду, ядеш, док., перех. 1. Прядучи, виготовляти певну кількість пряжі. — Не дам! Не дам! Я пучки до м’яса протерла, поки випряла його (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 190). 2. розм. Словник української мови в 11 томах
  5. випрядати — Випрядати, -даю, -єш сов. в. випрясти, -пряду, -деш, гл. Выпрядать, выпрясть, спрясть. Словник української мови Грінченка