1. Словник української мови у 20 томах

виразистий

ВИРАЗИ́СТИЙ, а, е.

Те саме, що вира́зний.

На Уляну глянуло двоє виразистих, затінених довгими віями, очей (Д. Бедзик);

Вічі тепер дивилися просто, великі й виразисті, й раптове почуття заполонило його [Гатила], й він ледве стримався, щоб не торкнутися сієї діви (І. Білик);

– Тето Калино... ви не спите? – спитала нараз з печі Докія виразистим шепотом (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виразистий — вирази́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. виразистий — -а, -е. Те саме, що виразний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виразистий — див. виразний Словник синонімів Вусика
  4. виразистий — ВИРА́ЗНИЙ (легкий для сприймання, розуміння), ЧІТКИ́Й, РОЗБІ́РЛИВИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, Я́СНИ́Й, РЕЛЬЄ́ФНИЙ. Дорослі ніколи не хотіли відповідати прямо й намагалися уникнути виразної відповіді (Ю. Смолич); І вслухався (Синявін) у доччину розмову. Словник синонімів української мови
  5. виразистий — ВИРАЗИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що вира́зний. — Тето Калино… ви не спите? — спитала нараз з печі Докія виразистим шепотом (Коб., III, 1956, 538); На Уляну глянуло двоє виразистих, затінених довгими віями очей (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 41). Словник української мови в 11 томах