1. Словник української мови у 20 томах

виродок

ВИ́РОДОК, дка, ч.

1. Зовнішньо потворна людина, тварина.

Тут знову зацокотіла сорока: – Де вже я не літала, де не бувала, а таких виродків, як у сови, ніде не бачила. На що вже в тебе, кумо, непоказні діти, – звернулась сорока до ворони, – та вже й до них не рівнятись совиним! (Б. Антоненко-Давидович);

У тварин – мутації. Працівники ферм кажуть, що за всі роки такого страхіття не бачили: виродки появлялися на світ, але вкрай рідко (з газ.).

2. Людина, яка втратила найкращі якості; недолюдок.

– Та хіба ж то люди, Докіє? То виродки, – заспокоювала Христя. – А в сім'ї, самі знаєте, не буває без виродка (В. Кучер);

Виродок роду людського, – думав Іван Мусійович. – І куди приткнеш цього ледаря? (Ю. Збанацький);

// лайл.

[Захарко:] Що, сину, чи смачно частувала тебе кума? Чи міцно тулила до серця? Безпутний ти, виродку! (М. Кропивницький);

– Брешеш, сучий виродку! – гримнула мати. – Всю ніч проволочився десь, прошвендяв (О. Ільченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виродок — ви́родок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. виродок — Вирід, потвора, дегенерат, переводня, покруч, л. виплодок, недолюдок. Словник синонімів Караванського
  3. виродок — -дка, ч. 1》 Зовнішньо потворна людина. 2》 Людина, що втратила кращі якості; недолюдок. || лайл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виродок — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл. Словник синонімів української мови
  5. виродок — ВИ́РОДОК, дка, ч. 1. Зовнішньо потворна людина. 2. Людина, що втратила кращі якості; недолюдок. Партія допомогла викрити і розгромити цих виродків, запроданців чужоземних розвідок (Донч., VI, 1957, 597); Виродок роду людського, — думав Іван Мусійович. Словник української мови в 11 томах
  6. виродок — Ви́родок, -дка м. Выродокъ. см. вирід. Мав уродиться чоловік, та вилупивсь виродок. Ном. № 2917. Всі люде як люде, а ти мов виродок який. О. 1862. II. 25. Словник української мови Грінченка