виродок
ВИ́РОДОК, дка, ч.
1. Зовнішньо потворна людина.
2. Людина, що втратила кращі якості; недолюдок.
Партія допомогла викрити і розгромити цих виродків, запроданців чужоземних розвідок (Донч., VI, 1957, 597);
Виродок роду людського, — думав Іван Мусійович. — І куди приткнеш цього ледаря? (Збан., Любов, 1957, 14);
— Та хіба ж то люди, Докіє? То виродки, — заспокоювала Христя. — А в сім’ї, самі знаєте, не буває без виродка (Кучер, Трудна любов, 1960, 55);
// лайл.
[Захарко:] Що, сину, чи смачно частувала тебе кума? Чи міцно тулила до серця? Безпутний ти, виродку! (Кроп., II, 1958, 177);
— Брешеш, сучий виродку! — гримнула мати. — Всю ніч проволочився десь, прошвендяв (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 487).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виродок — ви́родок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- виродок — Вирід, потвора, дегенерат, переводня, покруч, л. виплодок, недолюдок. Словник синонімів Караванського
- виродок — -дка, ч. 1》 Зовнішньо потворна людина. 2》 Людина, що втратила кращі якості; недолюдок. || лайл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виродок — ВИ́РОДОК, дка, ч. 1. Зовнішньо потворна людина, тварина. Тут знову зацокотіла сорока: – Де вже я не літала, де не бувала, а таких виродків, як у сови, ніде не бачила. Словник української мови у 20 томах
- виродок — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл. Словник синонімів української мови
- виродок — Ви́родок, -дка м. Выродокъ. см. вирід. Мав уродиться чоловік, та вилупивсь виродок. Ном. № 2917. Всі люде як люде, а ти мов виродок який. О. 1862. II. 25. Словник української мови Грінченка