1. Словник української мови в 11 томах

виродливість

ВИРОДЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.

1. Природжене порушення нормальної будови тканини або органів, а також частин тіла в людини і тварини.

Майже всі опромінені самки [мишей] народжували малят з різноманітними виродливостями — відсутністю хвоста, лап тощо (Фізіол. ж., VI, 5, 1960, 626).

2. перен. Потворне явище.

Анархізм нерідко бував карою за опортуністичні гріхи робітничого руху. Обидві виродливості взаємно поповнювали одна одну (Ленін, 31, 1951, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виродливість — виродли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. виродливість — -вості, ж. 1》 Природжене порушення нормальної будови тканини або органів, а також частин тіла в людини і тварини. 2》 перен. Потворне явище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виродливість — ВИРОДЛИ́ВІСТЬ, вості, ж., спец. Властивість за знач. виродли́вий. Майже всі опромінені самки мишей народжували малят з різноманітними виродливостями – відсутністю хвоста, лап тощо (з наук. літ.); Хвороба і виродливість не властиві нашій природі, вони протиприродні (із журн.). Словник української мови у 20 томах