вирубуватися

ВИРУ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, рідко ВИРУБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́РУБАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Рубаючи кого-, що-небудь, прокладати собі шлях.

В герці один супротив шести вирубався шаблею з лабет [лабетів] почту (Іван Ле).

2. перен., жарг. Забуватися, відсторонюватися від реальності (у стані сильної втоми, сп'яніння і т. ін.).

Мені, мовляв, усе дозволено: .. вирубуватися у закордонних та вітчизняних ресторанах (С. Процюк);

Денис кілька разів починав говорити.., та швидко починав забалакуватися і вирубався (А. Кокотюха).

3. тільки недок. Пас. до виру́бувати.

Вирубувались і фактично винищувались в основному цінні породи дерев, особливо в Карпатах (з наук. літ.);

В повітрі замигтіли палиці і межові кілки, які на совість вирубувались з твердого дерева (М. Стельмах);

* Образно. На наших очах те, що так послідовно й люто вирубувалося і топталося, тепер “знову оживає і сміється знову” (з наук.-попул. літ.).