вирядження

ВИ́РЯДЖЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́рядити.

Вирядження молодого – початок кульмінаційного весільного обряду – посаду молодих, який мав санкціонувати шлюб. Виряджала молодого мати, напинаючи на нього вивернутий вовною наверх кожух (з наук. літ.);

У 1832 р. на колишній Гетьманщині відбувся примусовий набір кількох тисяч дівчат і вирядження їх на Кубань: це було зроблено зумисне з огляду на недостачу жінок на Кубані (з наук. літ.).