1. Словник української мови в 11 томах

вирядження

ВИ́РЯДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́рядити.

Мореплавці.. нарешті прибувають до місця вирядженні (Фіз. геогр., 5, 1956, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирядження — ви́рядження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вирядження — -я, с. Дія за знач. вирядити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирядження — ВИ́РЯДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́рядити. Вирядження молодого – початок кульмінаційного весільного обряду – посаду молодих, який мав санкціонувати шлюб. Виряджала молодого мати, напинаючи на нього вивернутий вовною наверх кожух (з наук. літ.); У 1832... Словник української мови у 20 томах