вирій
ВИ́РІЙ, рідко И́РІЙ, І́РІЙ, ю, ч.
1. Теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи.
Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курличуть Журавлів ключі (Я. Щоголів);
Брате! В серці задзвеніли Срібнокрилі журавлі! Хто? Куди? І де той ирій? (М. Рильський);
Обличчя України змінювалося з кожним днем, і дикі гуси, повертаючись на весну з вирію, уже не впізнавали старих місць (П. Панч);
Влітку тут гніздилися пташки щурики. Вони перші в ірій відлітають (М. Стельмах).
2. міф. У східних слов'ян – назва раю, місця перебування душ предків.
За віруваннями давніх слов'ян, у вирії росте першодерево світу (світове ерево життя), у верхів'ї дерева живуть птахи та душі померлих (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вирій — ви́рій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вирій — Ирій, теплі краї; П. невідомість, безвість. Словник синонімів Караванського
- вирій — [вир'ій] -йу, ор. -йеим, м. (ў) -йі Орфоепічний словник української мови
- вирій — -ію, ч. Теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вирій — див. чужина Словник синонімів Вусика
- вирій — ВИ́РІЙ (південні, теплі краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи), ТЕПЛИ́ЧИНА діал. Прилетіли лелеки з вирію, кружляють над селом (Ф. Малицький); Вернули пернаті з тепличини (С. Ковалів). Словник синонімів української мови
- вирій — Ви́рій і і́рій, -рію, -рієві, -рієм і́рій і ви́рій, -рію, -рієві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вирій — ВИ́РІЙ, ію, ч. Теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи. Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курличуть журавлів ключі (Щог. Словник української мови в 11 томах
- вирій — Ви́рій, -рію м. Теплыя страны, куда птицы улетаютъ на зиму. Доходив він аж до вирія, куди небесні пташки злітаються на зімівлю. Стор. МПр. 167. Зажурилась перепілочка: бідна моя головочка, що я рано із вирію вилетіла. Мет. 211. Словник української мови Грінченка