1. Словник української мови у 20 томах

вирішний

ВИРІШНИ́Й, а́, е́, рідко.

Те саме, що виріша́льний.

То був історичний вечір, вирішний (Іван Ле);

Як це трапилось, .. що він не подумав про вирішну роль контрольної лабораторії в проведенні цього експерименту? (Ю. Шовкопляс);

Карл XІІ ішов уперед, побив росіян і зайняв Гродно. 11 лютого 1708 р. він зупинився перед Сморгонем: вирішний мент наближався (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирішний — вирішни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вирішний — -а, -е. Те саме, що вирішальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирішний — ВИРІША́ЛЬНИЙ (від якого залежить остаточне вирішення), ВИРІШНИ́Й. Сварити їх поміж собою Косінському ще не було на руку в такий вирішальний час (І. Ле); (Журейко:) Згодиться (муляр) ще йому. І не в одну хвилину вирішну (І. Кочерга). Словник синонімів української мови
  4. вирішний — ВИРІШНИ́Й, а́, е́. Те саме, що виріша́льний. Був [народ Росії] найвірнішим братом України, Її оплотом в вирішні години (Бажан, Роки, 1957, 226); Як це трапилось, .. що він не подумав про вирішну роль контрольної лабораторії в проведенні цього експерименту? (Шовк., Інженери, 1956, 157). Словник української мови в 11 томах