1. Словник української мови у 20 томах

вискочень

ВИ́СКОЧЕНЬ, чня, ч., зневажл.

Те саме, що ви́скочка.

Красицький говорить про шляхтича-вискочня, що грошима здобув собі шляхетські привілеї, “герб, предків і навіть панегіриста” (М. Зеров);

Йому [Мамієві] дуже кортіло збити пиху цьому зазнайкуватому вискочню (С. Добровольський);

Сулятицький .. тільки кивнув головою на його глибокий уклін. Ненавидів вискочня і не приховував цього (В. Гжицький);

Коли спалахнула війна і всіх молоденьких кадетиків зробили прапорщиками, Дауерлінг потрапив у список гайнбурзьких вискочнів і таким чином дістався до дев'яносто першого полку (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вискочень — ви́скочень іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. вискочень — Скоробогатько, доробкевич, (вона) доробкевичка, (дружина) доробкевичиха, (син) доробкевиченко, (дочка) доробкевичівна, (дитина) доробкевиченя Словник чужослів Павло Штепа
  3. вискочень — див. пихатий Словник синонімів Вусика
  4. вискочень — ВИ́СКОЧКА зневажл. (людина, що посіла певне суспільне становище, багатство або посаду швидко й незаслужено), ВИ́СКОЧЕНЬ зневажл., НУВОРИ́Ш зневажл. А трапляються ж ще вискочки, яким пощастило зайняти високі посади (М. Словник синонімів української мови
  5. вискочень — ВИ́СКОЧЕНЬ, чня, ч., зневажл. Те саме, що ви́скочка. Сулятицький.. тільки кивнув головою на його [Дідушка] глибокий уклін. Ненавидів вискочня і не приховував цього (Гжицький, Опришки, 1962, 81); Йому [Мамієві] дуже кортіло збити пиху цьому зазнайкуватому вискочню (Добр., Тече річка.., 1961, 115). Словник української мови в 11 томах