вискіпувати

ВИСКІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СКІПАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. що, рідко. Виколупувати що-небудь звідкись.

Вискіпувати кісточки з вишень.

2. кого, що, перен. Старанно шукаючи, знаходити кого-, що-небудь.

Він зжився з ним [морем], порпаючись у бібліотеці, вискіпуючи й жадібно читаючи ті книги (Л. Кононович, пер. з тв. О. Гріна);

[Марта:] Ну й моторний же хлопець! [Устя (до Секлити):] Де ви такого вискіпали? (М. Старицький);

[Пузир:] Я вас, Петро Петрович, шаную, поважаю, але немало дивуюсь: вискіпали якогось учителишку [учителя] і носитесь з ним... (І. Карпенко-Карий);

– Майстре Людвігу, .. Де се ви таку дурницю вискіпали? – сі слова крикнув кардинал (Леся Українка);

Йонаш .. десь вискіпав і приволік здоровенного псюру (У. Самчук);

– Звідки, до лиха, ви вискіпали, що на світі колись водилися і ще й досі не перевелися мандровані рицарі? (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса).