висловлення

ВИ́СЛОВЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ви́словити.

Було вражіння, що спробуй я збрехать, ухилитись від висловлення думки, – він стрибне на мене і почне душить за горло (В. Винниченко);

Петра зовсім не турбував спосіб висловлення тих почуттів, які запалювало в ньому Тамарине залицяння (Д. Бузько);

– Ой, та я!.. – у Галини Рижко перехопило подих, їй бракувало слів для висловлення почуттів (В. Владко).

2. Те, що висловлене (про думку, погляд, міркування і т. ін.).

Стиль М. Хвильового – від перших новел до останніх великих прозових творів – характеризує стислість висловлення (В. Русанівський);

Коли йдеться про асоціативні зв'язки слів у тексті, про метафоричні висловлення, постає проблема інтерпретації тексту, тлумачення змісту словесних образів (з наук. літ.).