висловлюватися

ВИСЛО́ВЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́СЛОВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. ви́словляться; док.

1. Викладати, передавати, виражати словами свої думки, погляди, своє ставлення до кого-, чого-небудь.

– Даруйте, пане ротмістре, що я в вашій присутності так висловлююсь про вашого государя, але козакові, як і полякові, однаково ненависне ярмо московських царів (Л. Старицька-Черняхівська);

За його повільними рухами і навіть насмішкуватою манерою висловлюватися .. вчувалась якась ледве вловима стриманість (О. Донченко);

[Чирняк:] Але по чім же так міркуєте? Чи говорив [Шпіцкопф] що? [Цимбальський:] Розуміється! Зовсім недвозначно висловився (І. Франко);

Буває такий стан у людей, коли конче хочеться висловитись (Л. Дмитерко);

Хай би спробував хто висловитись про його товаришів без належної пошани! (О. Гончар);

// за кого – що, проти кого – чого. Викладати свої міркування, підтримуючи, позитивно оцінюючи або відхиляючи, негативно оцінюючи кого-, що-небудь.

Частина членів ради схвалювала тактику Коцюбинського, інші висловлювались проти нього (Л. Смілянський);

Цього інженера знали й ще дехто з присутніх. Кілька голосів висловилися й за нього, а більше – проти (Іван Ле);

Дюрок глянув на Бертьє, підбадьорюючи його висловитись проти імператорового плану (П. Кочура);

На засіданні йшлося про кандидатуру директора радгоспу .. Гість, що увесь час приглядався до Сотника, висловився за те, щоб кандидат на цю посаду виступив і сказав про своє ставлення до такої пропозиції (М. Циба).

2. тільки недок. Пас. до висло́влювати.

Це була така незвичайна подія, що цілі дні по тому балачок було по селу. Висловлювалися всякі догади, пригадувались найменші деталі (А. Головко);

Ще в Петербурзі висловлювалися такі думки, і тут, у нас на Україні, я чув не раз (Василь Шевчук).