вислужувати

ВИСЛУ́ЖУВАТИ, рідко ВИСЛУГО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СЛУЖИТИ, жу, жиш, док.

1. що і без прям. дод. Служити, працювати певний час, період.

Кандидат у низові лицарі мав не просто вислуговувати свої роки, а складати особливий іспит, виказуючи належне завзяття, сміливість, хоробрість (із журн.);

Взятий до війська від ріллі, вислужив [Спориш] .. дванадцять літ (І. Франко);

Найнявся [Мирон] й вислужив рік (Грицько Григоренко);

// док. Закінчити служити (у 6–8 знач.).

– Я ваш син. Я вислужив у війську, вернув додому і ґаздую (з переказу);

Дай мені Боже цей похід сходить, Цей похід сходить, службу вислужить (з народної пісні);

[Прокіп Свиридович:] Що ж, халат як халат, вислужив свою службу! (М. Старицький);

Ми все перебули і, вислуживши в війську, прийшли назад до села (І. Франко);

Писав Діброва попові, що цісарську службу він вислужив і знайшов собі дівчину-швачку у місті (П. Козланюк).

2. що. Служачи, працюючи, заробити що-небудь.

– Як будеш добре служити, моя дитино, заслужиш собі ласку, вислужиш заплату, – каже мати (Марко Вовчок);

Послуживши рік чи два, вислужила [Галинка] собі добру хату, ґрунт, пару коней, овець, корівку (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

вислужувати

Значення в інших словниках