вислужувати
ВИСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СЛУЖИТИ, жу, жиш, док.
1. перех. і неперех. Служити, працювати певний час.
Взятий до війська від ріллі, вислужив [Спориш] .. дванадцять літ (Фр., II, 1950, 273);
А проте найнявся [Мирон] й вислужив рік (Григ., Вибр., 1959, 232);
// док. Закінчити служити.
Писав Діброва попові, що цісарську службу він вислужив і знайшов собі дівчину-швачку у місті (Козл., Пов. і опов., 1949, 266).
2. перех. Служачи, працюючи, одержувати що-небудь.
— Як будеш добре служити, моя дитино, заслужиш собі ласку, вислужиш заплату, — каже мати (Вовчок, І, 1955, 292).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вислужувати — вислу́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вислужувати — -ую, -уєш, недок., вислужити, -жу, -жиш, док. 1》 перех. і неперех. Служити, працювати певний час. || док. Закінчити служити. 2》 перех. Служачи, працюючи, одержувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вислужувати — ВИСЛУ́ЖУВАТИ, рідко ВИСЛУГО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СЛУЖИТИ, жу, жиш, док. 1. що і без прям. дод. Служити, працювати певний час, період. Словник української мови у 20 томах
- вислужувати — Вислужувати, -жую, -єш сов. в. вислужити, -жу, -жиш, гл. 1) Прослуживать, прослужить извѣстное время. Дай мені, Боже, цей год вислужить. н. п. 2) Заслуживать, заслужить, зарабатывать, заработать. Служив я, дума, год, — вислужив день поля на год. Рудч. Ск. II. 9. Словник української мови Грінченка