висмоктаний
ВИ́СМОКТАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́смоктати.
Далі пролетарій-підліток кидає жменю висмоктаного винограду на лисину дідичеві в долішньому ряді (Леся Українка);
Добре пекло гаряче сонце!.. І далі все долу й долу до голої, висмоктаної землі хилились стебла пшениці (Б. Антоненко-Давидович);
Мені здається, що ми самі себе обкрадаємо, бо ми самі себе позбавляємо радості буття. Що людині з комфорту, з розкоші, коли душа її буде висмоктана, як жмаки? (М. Івченко);
В світлицю злякано просунула скособочені плечі висмоктана жіночими хворобами Надежда (М. Стельмах);
// ви́смоктано, безос. пред.
Ми проб'ємось, вирвемося з цих степів.., де почуваємо себе, як під величезним скляним ковпаком, з-під якого висмоктано повітря (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- висмоктаний — ви́смоктаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- висмоктаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до висмоктати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висмоктаний — ви́ссати (ви́смоктати) / висиса́ти (висмо́ктувати) з па́льця. 1. Сказати, ствердити що-небудь, не спираючись на факти, не маючи для цього жодних підстав; вигадати. З якої ж би речі вона стала їй, Гаїнці, брехати?... Фразеологічний словник української мови
- висмоктаний — ВИ́СМОКТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́смоктати. Далі пролетарій-підліток кидає жменю висмоктаного винограду на лисину дідичеві в долішньому ряді (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах